УКРАЇНЕЦЬ

Він  українець  —  це  запевне,  
Бо  хвалить  сало  й  галушки,  
Та  ще  вишиванії  вдома  
Бере  він  на  ніч  сорочки.  
Колись  він  навіть  —  хоч  давненько  —  
Щось  написав  чи  переклав,  
Але  ж  цензура  —  боже  —  люта!  
І  пер  він  більше  не  псував.  
Колись  кричав:  “Народ  люблю  я!  
За  його  хрест  би  я  поніс!”  
І  за  народ  в  каліках-віршах  
Пролив  дрібних  він  з  ложку  сліз.  
Але  ж  народ  —  темнота  темна  —  
І  віршів  тих  не  зрозумів,  —  
Мужицтво  кинувши,  герой  наш  
На  “тепле  місце”  десь  засів,  
І  хоч  накази  часто  пише,  
Щоб  в  шори  брали  мужиків,  
Але  ж  він  каже:  ”Україну  
Люблю  я  так,  як  і  любив”.  
Він  галушки  і  досі  хвалить,  
І  “Кобзаря”  бере  читать,  
І  напідпитку  починає  
Слова  вкраїнськії  вживать…