БУРЛАКА

Ой  бурлака  молоденький  

На  чужу  чужину  

Вийшов  слави  залучати,  

А  ліг  в  домовину…  

Він  з  надіями  святими  

Вийшов  рано  з  дому,  

І  прослалась  довга  стежка  

Йому,  молодому.  

Ой  прослалась  довга  стежка,  

Стежка  непробита  

І  колючими  тернами  

Аж  до  краю  вкрита.  

Він  пройти  її  всю  думав,  

З  неї  не  звернути,  

А  навіки  в  домовині  

Довелось  заснути.  

І  сховала  домовина  

Горді  поривання,  

Всі  надії  молодії,  

Всі  його  бажання.  

І  не  друзі,  а  чужії  

На  чужій  чужбині  

Понесли  його  в  дубовій  

Вбогій  домовині.  

Не  гукнули  самопали,  

Ані  гаківниці,  

Як  несли  його  ховати  

У  новій  світлиці.  

Не  гукнули,  як  бувало,  

Голосні  гармати,  

Як  поклали  молодого  

В  новій  хаті  спати.  

Не  лунала  його  слава  

Скрізь  по  Україні,  

І  його  забули  люди  

В  темній  домовині…