НА ЧУЖИНІ

Пливуть  по  небу  хмароньки  
В  далекії  краї,  
Летять  із  їми  думоньки  
Щочаснії  мої  —  
Туди,  де  та  криниченька  
Холодная  дзюрчить,  
Над  нею  та  зеленая  
Вербиченька  шумить;  
Схилилася  вербиченька,  
Мов  дівчина  смутна,  
Неначе  задивляється  
В  криниченьку  вона.  
А  там  гаї  зеленії,  
І  луки  у  квітках,  
І  пісня  розливається  
По  луках  і  гаях.  
Ой  пісня  та  коханая,  
То  ріднії  слова,  
Од  їх  аж  мліє  серденько.  
Палає  голова!  
В  тій  пісні  все  відбилося,  
Що  я  люблю  й  любив,  
І  слухав  би  впиваючись,  
А  потім  би  й  зомлів  
Під  згуки  тії  ріднії  
У  рідній  стороні…  
Туди  пливуть  ті  хмароньки  —  
Коли  б  туди  й  мені!..  

1884