Ісаія Глава 35

(Подражаніє)  

Радуйся,  ниво  неполитая!  
Радуйся,  земле,  не  повитая  
Квітчастим  злаком!  Розпустись,  
Рожевим  крином  процвіти!  
І  процвітеш,  позеленієш,  
Мов  Іорданові  святиє  
Луги  зелені,  береги!  
І  честь  Кармілова,  і  слава  
Ліванова,  а  не  лукава,  
Тебе  укриє  дорогим,  
Золототканим,  хитрошитим,  
Добром  та  волею  підбитим,  
Святим  омофором  своїм.  
І  люде  темнії,  незрячі,  
Дива  господнії  побачать.  

І  спочинуть  невольничі  
Утомлені  руки,  
І  коліна  одпочинуть,  
Кайданами  куті!  
Радуйтеся,  вбогодухі,  
Не  лякайтесь  дива,—  
Се  бог  судить,  визволяє  
Долготерпеливих  
Вас,  убогих.  І  воздає  
Злодіям  за  злая!  

Тойді,  як,  господи,  святая  
На  землю  правда  прилетить  
Хоч  на  годиночку  спочить,  
Незрячі  прозрять,  а  кривиє,  
Мов  сарна  з  гаю,  помайнують.  
Німим  отверзуться  уста;  
Прорветься  слово,  як  вода,  
І  дебрь-пустиня  неполита,  
Зцілющою  водою  вмита,  
Прокинеться;  і  потечуть  
Веселі  ріки,  а  озера  
Кругом  гаями  поростуть,  
Веселим  птаством  оживуть.  
Оживуть  степи,  озера,  
І  не  верствовії,  
А  вольнії,  широкії  
Скрізь  шляхи  святії  
Простеляться;  і  не  найдуть  
Шляхів  тих  владики,  
А  раби  тими  шляхами  
Без  ґвалту  і  крику  
Позіходяться  докупи,  
Раді  та  веселі.  
І  пустиню  опанують  
Веселії  села.  

25  марта  1859,  
[С.-Петербург]