"Бувають хвилі — серце мліє..."

*  *  *  

Бувають  хвилі  —  серце  мліє  
І  скорбних  мислей  рій  летить,  
Мов  чорна  хмара  небо  криє  
І  грім  у  хмарі  гуркотить.  

І  поглядом  німої  злоби  
Гляджу  на  небо  й  світ  живий  
І  жду,  що  з  земної  утроби  
Ось-ось  прорвесь  огонь  страшний  

І  вмить  спалить  всю  землю  тую  
З  всіма  неправдами  її,  
Перелама  хаос  твердую  
Шкарлущу  скріплої  землі…  

І,  наче  золото  в  горнилі,  
Сей  світ  очиститься  зовсім,  
І  чиста,  в  невечерній  силі,  
Засяє  правда  й  воля  в  нім.