Без їжі і віл не потягне.
Аби душа сита та тіло не наго.
Водою ситий не будеш.
Гарбузом ситий не будеш.
Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.
На ситім тулубі голова стоїть прямо.
Повар від запаху ситий.
По саме горло ситий.
Риба не хліб, ситий не будеш.
Сита кішка, коли сала не їсть.
Сите порося і каші не їсть.
Ситий, як бочка, а ще їсти просить.
Ситий від крупи, п'яний від води.
Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.
І ріски в роті не було.
Ні росинки, ні порошинки в роті не було.
Бублик не хліб.
Там публіка — сім душ на півбублика.
Чудний бублик: кругом об'їси, а всередині нема нічого.
Звабиш калачем, не відженеш і бичем.
З'ївши калач, берися знов до хліба.
Калач за калач, а дармо нічого.
Калач приїсться, а хліб ніколи.
Нагодують калачем та й у спину рогачем,
Плети йому калачі, а він тобі лапті.
Тринди-ринди — коржі з маком.
Без приправи і паляниці не зробиш.
Діждався раз пшеничних паляниць.
Із-за смичка — тонка паляничка.
їв би паляниці, та зубів нема.
Не для Гриця паляниця.
Або моя душа ворог цілого книша?
Нехай книш, аби не паляниця.
Паляниця — хлібові сестриця.
Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.
Яка пшениця, така й паляниця.
Байдуже паски, аби порося.
Обійдеться великдень без гречаної паски.
Годі з болота паску спекти.
Добра паска, як є ковбаска.
Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з'їсти.
Паска ще в колосі.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби риба, а хліб буде.
А де ж той хліб, що вчора з'їли?
Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.
Без хліба і без води погано жити.
Без хліба і любов гине.
Без солі, без хліба немає обіда.
І рибка без хліба бридка.
Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.
Будем постити, як хліба не стане.
Легкого хліба захотів.
Грушка — минушка, а хліб — кожен обід.
Дав бог хліб, як зубів не стало.
Тоді нажив хліба, коли зубів не стало.
Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.
Де хліб і вода, там нема голода.
Добрий хліб, коли нема калача.
Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.
Житній хліб пшеничному калачеві дід.
Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.
Завжди є їдець на готовий хлібець.
З полови хліба не спечеш.
Зварили нічо та й з'їли без хліба.
З неба хліб не падає.
З чого хліб, з того й пироги.
З печі сирого хліба не виймають.
І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.
Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.
Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
Кожному хліб не гіркий.
Коли б хліб та вода, то не буде голода.
Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,
так і в горниці тоска.
Коли не стане хліба, так грінки грій.
Коли стало на хліб, то стане й на обід.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Коли хліб, тоді й розум.
Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
Мова мовиться, а хліб їсться.
Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.
Навик на білий хліб, то вже його чорний в зуби коле.
Найсмачніший хліб од свого мозоля.
На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод.
Небожата-діти, добре було вліті: хоч хліба не мали, та тепло знали.
Не будеш брикати, як прийдеться хлібець з торби смике.
Не вмієш пекти хліба, будеш пекти раків.
Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з'їм.