Педро Кальдерон де ла Барка (ісп. Pedro Calderón de la Barca; ісп. Calderón de la Barca Henao de la Barreda y Riaño) (17 січня 1600, Мадрид — 25 травня 1681) - іспанський драматург та поет.

Біографія

Біографія драматурга, особливо в порівнянні з життям інших класиків золотого століття, Сервантеса і Лопе де Вега, бідна зовнішніми подіями і фактичними даними. Кальдерон народився в Мадриді, в родині дона Дієго Кальдерона, секретаря казначейства, дворянина середньої руки. Мати майбутнього драматурга Анна Марія де Енао, була дочкою зброяра, родом з Фландрії. Батько готував Кальдерона до духовної кар'єри: він здобув освіту в мадридській єзуїтській колегії, також навчався в університетах Саламанки і Алькала-де-Енарес.

Однак у 1620 Кальдерон залишив навчання заради військової служби. За деякими відомостями, в 1625-1635 роках Кальдерон служив в іспанських військах в Італії і Фландрії, однак є свідчення і про його перебування в Мадриді в цей період. Коли драматург Кальдерон дебютував п'єсою «Любов, честь і влада» (Amor, honor y poder, 1623), на час смерті свого великого попередника і вчителя, Лопе де Вега, що послідувала в 1635 році, вже вважався першим драматургом Іспанії. Крім того, він отримав визнання при дворі. Філіп IV присвятив Кальдерона в лицарі ордена Св. Якова (Сантьяго) і замовляв йому п'єси для придворного театру, влаштованого в нещодавно збудованому палаці Буена-Ретіро. Кальдерону були надані послуги кращих на той час музикантів і сценографів.

У п'єсах, написаних під час перебування Кальдерона придворним драматургом, помітно використання складних сценічних ефектів. Наприклад, п'єса «Звір, блискавка і камінь» (La fiera, el rayo y la piedra, 1652) була представлена на острові посеред озера в палацовому парку, а глядачі дивилися її, сидячи в човнах. У 1640-1642 рр., виконуючи військові обов'язки, Кальдерон у складі роти кірасир, сформованої графом-герцогом Оліварес, брав участь у придушенні «Повстання женців» (національно-сепаратистського руху) у Каталонії.

У 1642 році за станом здоров'я він залишив військову службу і через три роки удостоївся пенсії. Надалі він став терціаріем ордену Св. Франциска, а в 1651 році Кальдерон був висвячений на священика; ймовірно, це було викликано подіями в його особистому житті (смерть брата, народження незаконного сина), про які збереглося мало достовірних відомостей, а також що почалися гоніннями на театр. Після рукоположення Кальдерон відмовився від твори світських п'єс і звернувся до autos sacramentales - алегоричних п'єс на сюжети, запозичені головним чином з Біблії і Священного Передання, драматично ілюструє таїнство Євхаристії. У 1663 році він був призначений особистим духівником Філіпа IV (королівським капеланом); цю почесну посаду за Кальдероном зберіг і наступник короля, Карл II. Незважаючи на популярність п'єс і вподобань королівського двору, останні роки Кальдерона пройшли в помітній бідності.Згодом помер.

Основні твори
El príncipe constante, філософська драма, 1628.
La dama duende, комедія, 1629.
La devoción de la Cruz, філософська драма, 1634.
La vida es sueño («Життя - це сон»), філософська драма, 1635.
El médico de su honra, драма честі, 1635.
El mágico prodigioso, філософська драма, 1635.
El purgatorio de San Patricio, філософська драма, 1643.
El alcalde de Zalamea, драма честі, біля 1645.
El gran teatro del mundo, ауто, 1649.
Guárdate del agua mansa, комедія, 1649.