"Однаково: більше не жити..."
Однаково: більше не жити -
Умерти чи край свій лишити;
Чужина - могила, чужина - труна,
Пустеля безплідна, холодна, нудна.

Щасливий є той, хто на полі в бою
Вирішує сміливо долю свою,
Впаде - як на небі блискуча зоря,
Щоб жити у струнах співця-кобзаря.

Лежить він на рідномуполі віки,
Шумлять над ним трави і квітнуть квітки.
Він бачить, як правнук за плугом іде,
Як повно буяє життя молоде.

Чужина - могила, чужина - труна,
Душа на чужині, як чайка сумна -
Літає і квилить в сльозах без гнізда:
Навік його змила бурхлива вода.

1927