ІСКРА
Вона б ще жевріти могла,
Та більше жевріть не схотіла, —
Ураз всю міць свою взяла,
Всю ніч осяяла і — стліла…
Погасла іскронька мала,
Рожеве світло більш не ллється…
І шкода сяйва і тепла,
І ніч темнішою здається…
Дарма! Лишивсь від тебе слід…
Заб'є бенкет колись горою,
І на йому згадає світ
Про ніч, осяяну тобою!
