Спиридо́н Феодо́сійович Черка́сенко (*24 грудня 1876, Новий Буг, Херсонська губернія — † 8 лютого 1940) — український письменник, драматург і педагог.З біографії

З 1895 учителював переважно на Донеччині (1899 — 1908). На замовлення Міністерства Освіти УНР (1917 — 1918) складав читанки і букварі для українських шкіл. З 1919 на еміграції у Відні редагував шкільні підручники. З 1929 жив біля Праги. В літературі Черкасенко дебютував віршами в Літературно-науковому віснику (1904). Далі друкувався (поезії, проза, драматичні твори) майже в усіх українських газетах і журналах на Західно Українських Землях і на еміграції. Окремо вийшли збірки оповідань «На шахті» (1909), «Вони перемогли» (1917) та ін. Поезії Черкасенка до 1920 вийшли в трьох томах («Твори», 1920 — 1922) у Відні. Найбільший успіх у театрі мала драма «Казка старого млина» (1916). Його твори пройняті прагненням до національного визволення і позначені модерністичною манерою, гол. символізмом.

Спиридон Феодосійович Черкасенко народився 24 грудня 1876 року в м. Новий Буг Катеринославського повіту Херсонської губернії (тепер Миколаївська область) у селянській родині. Закінчив двокласну школу, потім Новобузьку учительську семінарію, з 1895 року працював учителем народних шкіл Катеринославщини та Донеччини. Перша добірка віршів була опублікована в журналі «Літературно — науковий вісник» в 1904 р. Поетичні твори почали з'являтися в усіх альманахах. З 1910 року працює в редакції педагогічного журналу «Світло», в товаристві «Українська школа», пише фейлетони, оповідання та статті до газети «Рада», в ній веде рубрики «З газет і журналів» і «З сучасних настроїв». У 1917 — 1918 роках укладає читанки й букварі для українських шкіл («Буквар», «Рідна школа», «Читанка», «Граматка», «Найпотрібніші правила правопису»). 1919 року Міністерство освіти УНР запропонувало підготувати підручники для українських шкіл і з цією метою відрядило його до Відня, де він працював у різних видавництвах («Дзвін», «Українська школа», «Земля»), укладаючи та редагуючи українські книжки. Там залишився на кілька років, не сприйнявши утворення радянської України. 1923 року переїхав до Ужгорода, де працював театральним референтом товариства «Просвіта».

Блискучий лірик, поет української весни й осені, співець весняних ранків і літніх ночей, Зеленого Шуму, творець ніжних акварельних малюнків. Його цикл «Симфонія ночі», «Серенади», «Романси», «Тихої ночі» є симбіозом мистецтва поетичного слова з мистецтвом музики і барв. Вся поезія мелодійна й пісенна. Багато його віршів стали народними піснями («В чаду кохання», «Над річкою», «Ніч»). На слова поета писали музику Кирило Стеценко, Ярослав Ярославенко, Михайло Гайворонський, Порфирій Батюк та інші українські композитори.

Остання книжка «Вибрані твори» вийшла 1930 року у Харкові. Відтоді його літературна спадщина не видавалася, ім'я письменника було вилучено з літературного процесу на довгі десятиріччя, аж до 1990 року. Помер 8 лютого 1940 року.
[ред.]
Твори
«На шахті» (1909, збірка оповідань)
«Вони перемогли» (1917, збірка оповідань)
«Твори», (1920 — 1922, поезії в трьх томах)
«Казка старого млина» (драма)
«Про що тирса шелестіла…» (1916, драма)
«Земля» (драма)